Херсонський регіон відомий багатствами водного світу. У далекі часи місцеве населення навчилося ловити рибу. Запорізькі козаки показали людям, як зберігати видобуток упродовж певного терміну. Відомо, що дружини рибалок Голої Пристані та деяких інших населених пунктів робили консерви з раків. Сушені ракові шийки вважалися делікатесом і коштували вчетверо дорожче за осетрину. Більше на kherson.one.
Як починалося промислове консервування у регіоні
Основу виробництва консервів у промисловому масштабі заклали знамениті землевласники із сімейства Фальц-Фейнів. Наприкінці 1890-х років Софія Богданівна, дружина Едуарда Івановича Фальц-Фейна, успадкувала справи чоловіка після його смерті. Саме вона та її численні нащадки зробили свій внесок у розвиток м’ясо-молочної промисловості. На їхніх землях розвивалося птахівництво.
Особливу популярність Фальц-Фейнам принесло виробництво в губернському центрі великого консервного заводу. Для м’ясних та рибних консервів торгової марки “Фальц-Фейн” Софія Богданівна вигадала логотип. Це була Золота рибка (символ водних багатств регіону), яка їде велосипедом. Продукція заводу мала попит, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Пізніше сама власниця заводу отримала прізвисько “Золота рибка”.
Новий етап консервного виробництва на Херсонщині настав у 1930-х роках на тлі зростання економічного потенціалу регіону. У 1932 році в Херсоні розпочинає свою роботу Консервний завод. У його томатному цеху 1933 року працювало вже чотири лінії потужністю 200 тисяч банок на добу кожна.
Нова епоха з новими технологіями та продукцією
З вересня 1932 року завод став виробляти консерви з цілісних томатів, пізніше – халву, яка мала широкий попит.
У 1933 році на заводі було здано в експлуатацію цех із виробництва закускових овочевих консервів. У ньому виробляли ікру із соусних кабачків та баклажанів. Там же закручували нарізані кабачки та баклажани в томатному соусі, фарширований перець та інші дарунки степів Тавриди.
До початку нападу на нашу країну фашистської Німеччини завод у Херсоні освоїли виробництво м’ясо-рослинних й сало-бобових консервів, м’ясної тушкованки. У той же період було завершено монтаж автоклавного відділення із чотирма лініями по шість печей кожна.
За даними 1933, на заводі було вироблено сім 7 мільйонів банок консервів, а у 1934-тому – 20,1 мільйона. Щоб зрозуміти обсяги виробництва, порівняємо ці показники з даними 1913 року. У вказаному році вся консервна промисловість Росії вийшла на рівень 95,1 мільйона банок на рік для населення в десятки мільйонів. Очевидно, що на такому фоні показники ХКЗ не можуть залишити нікого байдужим.
У боях із ворогом
Вже другого дня після оголошення війни на бій з ворогом пішли численні працівники заводу, зокрема фахівці, котрі обіймали керівні посади. Серед них варто назвати ім’я начальника томатного виробництва Петра Андрійовича Смолянця. Враховуючи його положення, освіту та досвід, його призначили одразу на офіцерську посаду та відправили до авіаційної частини 9-ї армії. З цим з’єднанням він брав участь в оборонних боях біля Молдови, у районі Запоріжжя. Він брав участь у звільненні у 1944 році Криму, а у 1945-му – у боях проти фашистів у Східній Пруссії та Померанії. Майор Смолянець був відзначений багатьох нагород, серед яких одна з найвищих – орден Червоного Прапора.
З перших днів війни у ній брав участь водій Іван Лоїк. На фронті він став командиром взводу, який займався ремонтом автомобілів. Основну роботу технік-лейтенант поєднував із передачею досвіду молодим фахівцям. Він брав участь в обороні Кавказу, а війну закінчив у Берліні.
У бойових діях проти ворога брали участь десятки інших заводчан.
Поки працівники заводу воювали на фронті, фашисти, які господарювали у тиловому Херсоні, завдали йому величезної шкоди. Вони підірвали велику кількість підприємств, серед яких виявився консервний завод.
Відродження виробництва
Як відомо, одразу після визволення міст і сіл мешканці розпочали відновлення господарства. Однією з головних цілей у такій роботі були заходи щодо збирання та перероблення врожаю літа 1944 року. До Херсонської області надходили пальне, обладнання, будівельні матеріали. Триста тракторів здобули аграрії регіону. Що ж до консервного комбінату, то на нього надійшли лабораторне обладнання, електронні лампи, електромотори, кілька десятків акумуляторів.
Спільними зусиллями завод вдалося підняти з руїн. У 1950-х роках його колектив зміг вийти на довоєнний рівень виробництва консервів. Надалі завод продовжував нарощувати свої потужності. Його було трансформовано у виробниче об’єднання.
