Будинки розпусти, борделі, публічні будинки – як їх тільки не називають. Вони були відомими в історії ще дуже давно, адже попит на «продажну любов» існував і декілька століть тому. Більше інформації – на сайті kherson.one.
На межі XVIII-XIX ст. проблему з поширенням проституції у Російській імперії намагалися вирішити, але представниць цього напрямку діяльності лише більшало. У 1840-х рр. владі довелося легалізувати проституцію і признати, що це явище ніяк не викоренити з суспільства.
Звісно ж Херсон – важливий транспортний вузол, портове місто, не залишався осторонь цих усіх процесів. У Херсоні діяла доволі розвинена мережа публічних будинків і похід до них являвся важливою частиною повсякденного життя багатьох містян і гостей міста.
Де знаходилися і як функціонували будинки розпусти у Херсоні
Однією з найвідоміших локацій такого типу у Херсоні було Грецьке передмістя. Тогочасні жителі міста жартівливо називали його «бордельним провулком». Заклади втіхи, в яких було найбільше клієнтів, розташовувалися на Колодязній і Тракторній вулицях, а також на Потьомкінському бульварі. Дещо пізніше публічні будинки з’явилися на вулиці Кузнецькій і Гетьмана Сагайдачного.
Взагалі будинки розпусти у Російській імперії можна умовно розділити на три категорії: елітні, середнього класу та найдоступніші. У Херсоні більшість таких об’єктів належали до другого типу. Послуги у них коштували не більше 7 рублів.
До публічних будинків висувалися певні вимоги, які на ділі не завжди дотримувалися. Наприклад, кожен бордель перед відкриттям мав пройти перевірку поліції, а головою такого закладу мала бути жінка віком від 30 до 60 років. Окрім того, відвідувати такі популярні місця заборонялося у свята і в неділю.
Також у Херсоні діяли нелегальні квартирні борделі, які також мали попит. До них навідувалися здебільшого тоді, коли легальні місця були переповнені, а таке траплялося не так вже і рідко.
Характерною ознакою херсонського нічного життя майже у всі періоди розвитку міста є його сезонність. У зимовий період більшість панянок, які пропонували свої послуги, йшли у відпустку власним коштом.
Відомо, що деякі херсонські борделі працювали й у період революції 1917-1921 рр. А за часів Другої світової війни німецькі командири відкрили у місті цілих два таких заклади, які функціонували до приходу радянських військ.
Характеристика «нічних метеликів»

Наприкінці XIX – на початку XX ст. повії розподілялися на три категорії. До першої входили ті жінки, яким видавався спеціальний білет замість паспорта. Вони залишалися без права отримати паспорт у своєму житті, тому рішення про початок такої діяльності приймалося надзвичайно зважено та серйозно.
Ці «нічні метелики» жили у публічних будинках і перебували під наглядом своєї господарки та поліції. Їм було заборонено з’являтися на міських зборах, масових заходах, інших закладах Херсона тощо. Вони проходили як мінімум 5 медичних обстежень у місяць, результати яких фіксувалися у їх білеті.
До іншої групи повій належали жінки, яким видавали бланки. Вони вважалися більш привілейованими, жили у приватних будинках. У бланку вказувалися вулиці, на яких цим панянкам було дозволено шукати собі клієнтів. Ці місця вказували органи правопорядку.
І, нарешті, до третьої категорії представниць цієї професії належали незаконні повії. У них не було ніяких документів на руках і вони не були зобов’язані відвідувати лікарів і обстежуватися. Таких «жриць кохання» можна було знайти у різноманітних шинках і готелях.
Отже, Херсон, як і більшість інших важливих населених пунктів XIX-XX ст., мав активне нічне життя та цілу мережу будинків розпусти, які мали значний попит серед жителів. Це є частиною історії міста, тому знати таку інформацію нікому не завадить.