Біографія Каховського заводу електрозварювального устаткування дивовижна та багатогранна. Підприємство зуміло пережити війну і розруху, кілька разів перепрофілюватися, бути на межі дефолту, знайти «друге дихання» з партнерською підтримкою, розвинути наявний потенціал та за окремими напрямками стати беззаперечним світовим лідером. Це досить рідкісне явище для промислового гіганта колишнього СРСР, хто за часів пострадянського періоду опинився у вільному плаванні. Проте фінал цієї історії все одно сумний. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту kherson.one.
З чого все починалося
Завод ЕЗУ був створений у 1929 році на базі колишньої промислово-кустарної школи, зайнявшись виготовленням поршневих кілець для двигунів імпортних тракторів. Вже за два роки підприємство внесли до червоного списку передових заводів країни, опублікованої в газеті «Правда».
Після Другої світової війни ЕЗУ не тільки зумів відновити роботу, а й розширив сферу діяльності, випускаючи механізми по збору зерна. Частина вироблених агрегатів експортувалася до європейських, азіатських та африканських країн, що істотно впливало на бюджет маленького підприємства. Новий виток розвитку внесло будівництво Каховської ГЕС у 1950-ті роки, завдяки чому на ЕСО було відкрито нові цехи з виготовлення окремих деталей та вузлів.
Долевим для історії підприємства видався 1959 рік. У цей період Інститут електрозварювання імені Євгена Патона знаходився у пошуку партнера для реалізації своїх комерційних ідей. Його директор Борис Євгенович Патон серед великої кількості претендентів обрав саме каховське підприємство, побачивши у ньому нерозкритий потенціал.
Розвиток галузі
Тандем Інституту Патона та КЗЕЗУ принесли позитивні результати. Один із успішних реалізованих проектів – виробництво машин для магістрального трубопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород», за результатами якої завод отримав премію Ради Міністрів СРСР.
У пострадянські часи ЕЗУ чекали важкі часи, оскільки поняття «держзамовлення» відійшло в історію. Але саме завдяки співпраці з Інститутом Патона завод зумів знайти нових партнерів, контракти та ринки реалізації продукції. Підприємством було розроблено унікальну машину для контактного зварювання рейок, що змінило технологію ремонту та будівництва залізниць не лише по країні, а й у всьому світі.
У 2000-х роках підприємство створює Південний виробничий комплекс, де вівся випуск колійної техніки – нової галузі машинобудування, чим в Україні ніхто до цього не займався. Нова нагорода не змусила на себе довго чекати – у 2010 році управління та колектив заводу було удостоєно Державної премії України у сфері науки та техніки.
Борги із зарплати та забуття
В 2021 році завод ЕСО повністю припинив функціонування. Причиною цьому стали борги по зарплаті своїм співробітникам, через які все майно підприємства було опечатано. Дирекція заводу запевняла, що вся заборгованість найближчим часом буде погашена, але обіцянки так і не були виконані.
Робітники обурювалися, оскільки більшості з них гроші не виплачувались за кілька років. Спроби домогтися справедливості в суді ні до чого не призвели – адміністрація свідомо затягувала процес частими перенесеннями. Біля ЕСО проводилися громадські мітинги, проблема виносилася до публічної площини за допомогою обласних та всеукраїнських засобів масової інформації, люди писали скарги до різноманітних міністерств та управлінь – результату це не принесло. Величезне підприємство, яке нещодавно займало лідируючі позиції щодо кількості сплати податків до місцевого бюджету, перетворилося на аутсайдера, де навіть відрубали світло за несплату.
Чи будуть виплачені борги і чи запрацює виробничий гігант знову – питання залишається відкритим.
