В обласному центрі було створено чимало бібліотек. Але до найшанованішої, з історією, що захоплює, цікавими традиціями та найбагатшим книжковим фондом належить обласна універсальна бібліотека імені Олеся Гончара. За період свого існування їй доводилося двічі змінювати адресу прописки, відновлювати розграбовані колекції та однією з перших в Україні запроваджувати новаторські реформи. Докладніше про це читайте у матеріалі сайту kherson.one.
«Полегшення у справі самоосвіти»
Саме під таким аргументом у 1872 році Міністерство внутрішніх справ Російської імперії затвердило статут про відкриття у Херсоні громадської бібліотеки. Свою руку до цієї події доклали не лише губернатор, представники міської влади та небайдужі чиновники, а й місцева інтелігенція, учасники просвітницького руху, заможні сім’ї. Останні не лише зуміли проспонсорувати відкриття бібліотеки, а й надали у користування газети, журнали та книги з власних колекцій.
Спочатку книгосховище розташовувалося в будівлі Дворянських зібрань на перехресті вулиць Потьомкінської та Старообрядницької. Його послуги не були безплатними. Річний абонемент коштував 5 рублів, на місяць – 30 копійок. За читання літератури у читальному залі плата не стягувалася. Згодом міська рада почала виділяти фінансові субвенції на розвиток установи, внаслідок чого вдалося знизити вартість абонемента для бідного населення і, як наслідок, підвищити попит читачів.
З роками фонд бібліотеки активно зростав завдяки поповненню від приватних осіб, а також подарунків від бібліотек Одеси, Миколаєва, Полтави, Харкова тощо. До 1881 компактна будова вже не вміщала всіх книг, у зв’язку з чим був оголошений збір на зведення нової будівлі, який вівся 15 років благодійними пожертвуваннями й дотаціями з херсонської скарбниці. У 1896 році бібліотека «переїжджає» до нової будівлі на вулиці Торговій. Приміщення розраховувалося на 75 читацьких місць та зберігання близько 50 тисяч томів.
Революція та війна
Перша половина XX століття ознаменувалася для херсонської бібліотеки низкою змін. Після Жовтневої революції установу реорганізовують у центральну міську бібліотеку та повністю переводять на утримання місцевої скарбниці. Усі послуги роблять безплатними, а фонд регулярно поповнюється виданнями, що друкувалися на території СРСР.
Незабаром бібліотеці надають ім’я письменника Максима Горького, а у передвоєнні роки вона входить до рейтингу однієї з п’яти найбільших в Україні книгосховищ.
На жаль, період Другої світової війни став для неї часом пограбування та руйнувань. Майже 2/3 наявного на той час фонду був знищений нацистською Німеччиною.
Після звільнення міста в 1944 році бібліотекарям довелось розпочинати роботу практично з нуля, відновлюючи спорожніле сховище. Але наполеглива праця працівників установи та підтримка з боку зробили свою справу. В 1966 році чинний фонд сприяє присудженню установі статусу державної наукової бібліотеки, а 1984 року – обласній універсальній науковій бібліотеці.
В ногу з часом
Нова сторінка розвитку ОУНБ сталася у 1987 році, коли для потреб бібліотеки було збудовано нову будівлю загальною площею 12 тисяч квадратних метрів. Обсяг сховища мав можливість розмістити 1 мільйон 200 тисяч томів, а читальні зали могли одночасно прийняти 917 читачів. Крім того, в будові розташовувалась актова зала та приміщення для проведення громадських заходів.
Бібліотека одна з перших в Україні успішно запровадила автоматизацію, ведучи облік відвідувачів за допомогою комп’ютерів. У 1996 році установі присвоєно ім’я відомого письменника Олеся Гончара.
Подальша діяльність бібліотеки ведеться у напрямі поповнення книжкового фонду, а й створення центру для культурного проведення херсонців. Тут регулярно проводяться творчі вечори, літературні збори, зустрічі із цікавими людьми.
