У 1917 році в нашому місті відбувалась революція. На вулицях збиралися натовпи робітників, які тримали в руках червоні прапори. Таким чином, ці люди вимагали від влади гарних умов праці та достойних зарплат. Проте, декабристам було все одно на робітничий народ. Вони робили, як вважали за потрібне. Більше на kherson.one.
Радянська історія представляла соціалістичну революцію як повне позбавлення капіталістичного рабства для безправних верств населення. Такими вважали робітників та селян. Хоча, якщо аналізувати інформацію з дореволюційних джерел, то не так усе було в суспільстві. Наприклад, некваліфікований робітник у маленькому на той час Херсоні в день заробляв 1 рубль. Вищі фахівці — вже від 3,5 до 4 рублів. У середньому заробітна плата робітника в нашому місті становила 900 рублів на рік.
Хто працює, той і заробляє
Хоча часом, деякі дуже цінні робітники, які мали дружні відносини з керівництвом, отримували на 1 рубль більше. Так, 400 робітникам та робітницям-путилівцям, які прибули до Херсона для складання корпусів чорноморських міноносців, платили планово, без затримок по 5 рублів на день.
Крім цього, вони охоче погоджувалися виконувати позапланову роботу: працювали на свята, вдома, що давало змогу їм отримувати гарний додатковий заробіток. З такими грошима люди мали змогу утримувати велику родину, купляти житло, навіть давати дітям престижну освіту.
Найменше в Херсоні отримували грошей за свою роботу робітничий клас – містові. Старшому городовому у 1903 році платили лише 10 рублів на місяць. Майже на таку суму міг розраховувати арештант у в’язниці, який працював на дуже важких роботах. Варто зазначити, що цих грошей вистачало лише на скромний обід для однієї особи у дешевому, місцевому кафе. Обід складався лише з двох страв та чашки чаю.
Смішним в цьому питанні було таке. Для того, щоб боротися з велосипедистами, які ганяли на значній швидкості та збивали з ніг пішоходів, міська влада вирішила за допомогою чотирилапих зупинити порушників правил дорожнього руху.
Почали шукати людей, які мають дресованих собак та можуть дати їх в «оренду» поліціянтам (звісно за гроші). Таким чином, собаку за допомогою ременю прив’язували біля місцевих поліційних дільниць, і коли велосипедист швидко їхав, собака починала гавкати, а поліція наздоганяє порушника, та штрафує його.
Власникам «орендованих собак» платили по 15 рублів щомісяця. Стосовно поліціянтів, то у них також була немаленька зарплата, яка станом на 1903 рік складала – 80 рублів в місяць. Таку саму зарплату платили й пожежникам.
«Найбагатші» професії
Аналізуючи дані з архівних документів, видно, що відмінності у зарплаті серед професій були разючі. Таким чином, лікар отримував на рік 1200 рублів, трохи більше, ніж робітник на заводі. Сестрам милосердям платили – 400 рублів.
Професія архітектора була найціннішою, бо за рік такий спеціаліст отримував 4000 рублів.
У табелі дореволюційних ремесел були й «безправні» професії. Таким чином, прислуга у будках зі сельтерською водою отримувала всього 4 рублі на місяць, при тому, що працювала з 5 ранку до 3 ночі.
Більшість людей, працівників громадських закладів харчування взагалі не отримували зарплату. Найчастіше їх обманювали, були й такі випадки, що власники надавали безплатне житло. Тобто людина працювала за те, що вона мала дах над головою.
Якщо ж офіціант отримував зарплатню, то він повинен господареві щомісяця віддавати по 20 рублів, з яких половину вираховували за битий посуд. Тобто чайові становили єдиний заробіток офіціанта.
Офіціанти та інша дрібна лакейська обслуга працювали по 17 годин на добу. За рік їм давали лише 4 вихідні. Багато хто просто не витримував такого навантаження, до того ж маючи постійну спокусу перед очима у вигляді спиртного, просто спивався.
На початку XX століття найпрестижнішими та «дорогими» професіями були журналіст та авіатор. Такі спеціалісти в місяць отримували понад 900 рублів.