У пошуках роботи по Херсону нерідко трапляються оголошення такого типу: «Потрібні співробітники для роботи у сфері реклами. Досвід не важливий. Зарплата – висока». Зателефонувавши за номером, у слухавці чується приємний молодий голос, який запрошує вас на співбесіду. Так, давали оголошення, так, потрібні працівники, кур’єри, торгові або рекламні агенти, мерчендайзери, дівчата і хлопці для соцопитувань, розповсюджувачі і т.д. Вам раді, на вас чекають, ви затребувані. Вітаємо – ви потрапили до лап мережевиків. Докладніше про це читайте на сайті kherson.one.
Робота за обіцянки
Як правило, спочатку про роботу претенденту нічого не розкажуть і лише призначать час для співбесіди. “Додатковий дохід у міжнародній корпорації без серйозних вкладень” – таке розмите, без будь-якої конкретики визначення вішають на вуха своїм жертвам мережевики. Ну а за фактом молоді та заповзятливі люди, яких у народі прозвали коробейниками, уклавши договір з роботодавцем, стають продавцем сумнівного барахла, та ще й за дуже завищеними цінами.
Завдання коробейника полягає у вишукуванні потенційних покупців та «зрубанні» з них грошей. Застосовуючи дар переконання, комівояжери повинні змусити людину купити абсолютно непотрібний йому товар чи продукт за досить нескромною ціною. Особливий цинізм у тому, що цей товар вийде з ладу після кількох включень.
Ще один найпоширеніший спосіб: спочатку заявити, що дарують річ, а потім просити сплатити чималі гроші за її пересилання тощо. Лише через якийсь час приходить розуміння, що віддав свої кровні за абсолютно непотрібний товар. Та ще й утридорога. Наприклад, пральний порошок за червоною ціною 100 грн. у коробейника коштує 250 грн., а зубна паста невідомого походження від 70 гривень, хоча її аналог у звичайному магазині – 40 гривень.
Можуть і послати
Робота, нібито, складається з кількох аспектів – зателефонувавши у двері або увійшовши до організації, коробейник широко посміхається. Потім показує людині різну продукцію та, опитуючи його, заповнює спеціальний опитувальник. Після починається найголовніше – комівояжер повинен переконати людину скористатися продукцією (саме собою не безкоштовно), щоб потім заповнити опитувальник до кінця. Насправді легко можна було б обійтися без марання паперу – фірмі абсолютно начхати на думку тих, хто інтерв’ює. Головна мета – продати більше товару.
Зарплата нараховується від кількості заповнених опитувальників, тобто кількості проданих товарів. Невідомо, чи є в природі індивіди, які здатні заробити в цьому бізнесі обіцяні 10 тисяч гривень, але якщо хочете спробувати – готуйтеся до вкрай емоційного прийому. Справа в тому, що до вас у більшості організацій і квартир побувало вже з десяток таких же коробівників. Тому не дивуйтеся, якщо вас з ходу пошлють.
Найчастіше такі фірми відрізняються дуже сильною плинністю кадрів. Працівники після всіх невдач і «теплих» прийомів не затримуються там більше, ніж на тиждень. При цьому якщо комівояжер приймає на себе весь негатив своєї нелегкої праці, то його господар-мереживець знімає одні вершки. Фактично, його витрати полягають лише в тому, щоб орендувати офіс та склад для барахла. Усі інші витрати, як податки та відрахування, такі люди ігнорують.
Покупцям же можна дати корисну пораду: не будьте суворі до коробейників – найчастіше вони заручники або життєвої ситуації або власної дурості. Але й не дозволяйте їм залізти собі на шию. А товар слід купувати у перевірених магазинах чи у продавців, яким довіряєте.