Колись люди вважали освіту чимось чужим, ворожим, тим, що нав’язувала влада. Подоби шкіл, які розташовувались при церквах, в приміщеннях сільського управління або прямо у квартирі вчителя, мало хто хотів відвідувати. Найчастіше такі заклади очолювали місцеві наполовину грамотні дяки, або відставні солдати, які ледве вміли читати. Більше на kherson.one.
Особливі методи навчання дітей
Церковно-старослов’янський Псалтир був єдиним навчальним посібником, щось на кшталт сучасного «Букваря» для першачків.
На початку 19 століття навчання чимось нагадувало тюрму. Самозвані вчителі могли дитину вдарити, поставити в куток на горох. Суть старого навчання була в тому, що дитина повинна бути дисциплінованою, гарно вихованою. Вважалося, що якщо учень навчився читати по складах, виводити друковані літери, рахувати на пальцях, то він грамотний і йому не потрібне подальше навчання.
Заробляли вчителі до 15 рублів на рік, додатково влада видавала їм невелику надбавку пшеницею, борошном. Для порівняння: ціни на херсонському ринку в середині 19 століття – пуд свіжого м’яса – 2 рублі, солоного – 1,5, солі – 50 копійок, чверть жита – 2 рублі, пшениці – 8 рублів. Тобто можна припустити, що вчительська зарплата була мізерною.
Розвиток освіти
У середині 19 століття Херсон не був центром освіти, в місті було лише кілька чоловічих навчальних закладів. У 1854 році у розпал Кримської війни, із Сімферополя до Херсона евакуювалися сестри Гозадинови.
Директор херсонських училищ барон Ельснер зустрівся з Гозадиновими та запропонував їм очолити жіночий пансіон, який відкрили у Херсоні весною 1855 року. Пройшло 9 років, його перетворили на першу в Херсоні жіночу гімназію. Курс занять у цьому закладі був розрахований на 6 років.
В ньому дівчата вивчали такі предмети: арифметику, літературу, кілька мов, танці, співи.
У 1865 році повітове земство було занепокоєне становищем освіти у повіті. Близько 20 сільських хлопчиків направили для навчання до Херсонського повітового училища. Там вони утримувалися коштом земства і згодом стали першими вчителями для сільських шкіл.
Наступний 1866 рік ознаменувався відкриттям жіночої гімназії Гозадинових. В ньому був розроблений дворічний педагогічний жіночий клас. Тоді ж приватну гімназію перетворили на суспільну.
На початку 1882 року в Херсонському повіті налічувалося вже майже 45 земських шкіл, в яких працювали підготовлені вчителі. Їхні зарплати були, як і раніше, мізерні.
У 1883 році влада вирішила поліпшити життя та матеріальне становище сільських вчителів. Створила спеціальну комісію народної освіти, яка визначила зарплати: завідувачі школи отримували – 350 рублів на рік, помічники – 200 рублів. При Херсонській учительській семінарії заснували 2 стипендії по 7 карбованців кожна.
Станом на 1901 рік гімназія Гозадинових була найпопулярнішою в місті. Вона була не в змозі помістити всіх своїх учениць, бо їх кількість досягала граничної норми.
Друга міська жіноча гімназія також була переповнена. Кількість вихованок в деяких класах доходила до 70 осіб. Тому місцеві педагоги подали звернення до піклувальника Одеського навчального округу, щоб той дав дозвіл відкрити в місті додаткову приватну жіночу гімназію.
В той час Олена Гозадинова одна з сестер власним коштом під особистим керівництвом заснувала у місті недільну школу, де навчали грамоти всіх охочих жінок без обмежень у віці.
У 1902 році подібну школу, але суботню відкрила пані Шульман. У тому ж році на Суворівській вулиці заснували приватне початкове училище для підготовки дівчат та хлопців до вступу у середні навчальні заклади. Там викладали німецьку, французьку мову.
Крім шкіл, станом на 1902 рік в Херсоні діяли різні училища: повітове, реальне, духовне, чоловіче, та багато інших.