На початку 19 століття в Україні утворилася гарна система шкільної освіти, яка складалася з низки училищ, гімназій. Більше на kherson.one.
Заклади 19-20 століття
Один з найперших навчальних закладів у Херсоні була чоловіча гімназія, яку відкрили у 1815 році. В перший рік діяльності закладу тут навчалося лише 15 учнів. Вже у 1855 році за ініціативи сестер Гозадинових було відкрито жіночий пансіон, у 1864 році його перетворили на приватну жіночу гімназію.
У 1898 році відбулося урочисте закладання нової будівлі Першої Маріїнсько-Олександрівської жіночої гімназії. Вже на початку 20 століття в нашому місті чисельність населення становила понад 70 тисяч осіб, окрім середніх навчальних закладів, тоді працювало 8 початкових шкіл із роздільним навчанням дітей.
До середніх навчальних закладів міста належали гімназії та училища. У гімназіях крім основних предметів: математики, фізики, хімії, філософії, закону Божого викладали й давні мови грецьку та латинську. Після закінчення повного курсу випускники мали право вступати навчатися до університетів.
В училищах стародавні мови не викладали, бо там найбільшу увагу приділяли вивченню фізики, математики, хімії, готували випускників до вступу у вищі технічні навчальні заклади.
Головне — форма
Форма гімназистів мала напіввоєнний характер. Суворі гімназійні правила затвердило Міністерство народної освіти. Учням було наказано носити форму встановленого зразка. Причому навіть поза навчальним закладом учень повинен перебувати у форменому одязі.
Костюми та кашкети гімназистів та учнів реальних училищ розрізнялися за кольором, кантами, емблемами. Так, гімназисти носили синій кашкет з білими кантами, синій кітель із чорними штанами. Реалісти носили чорний кашкет з жовтою окантовкою. Кітель та штани були чорними.
Візитною карткою гімназистів була кокарда на кашкеті та пряжка ременя. Емблема кокарди являла собою дві схрещені пальмові гілки між якими написані літери. Коли учні відвідували «заборонені» заходи, то завжди знімали ремінь та кокарду.
Окрім цього, кожен учень повинен мати при собі іменний квиток, підписаний начальником навчального закладу, завірений печаткою. Іменний квиток учні повинні були надати на першу вимогу осіб, які здійснювали нагляд.
Попри правила та суворі вимоги до носіння форменого одягу, серед учнів завжди було прагнення до її модифікації. Вони часто за допомогою напилка видозмінювали латунну емблему, сточували кути пряжок.
Дисципліну ніхто не скасовував
Свобода гімназистів була вкрай обмеженою жорсткими рамками дисципліни. Міністерство народної освіти склало певні правила, які порушувати було заборонено. Згідно з ними, гімназисти після 19:00 вечора повинні були ходити на вулиці тільки в супроводі батьків.
Відвідувати театр, концерт чи інші гуляння допускалося лише з дозволу начальства навчального закладу та в супроводі батьків. На публічних лекціях гімназисти могли бути присутніми лише за особливим дозволом начальства навчального закладу.
Їм забороняли відвідувати оперетки, фарси, клуби, ресторани та інші «непристойні» місця. Всі, хто порушував наказ гімназії піддавалися штрафу до 400 рублів, або ув’язненню в арештантському будинку на строк до 2 місяців.
Особливі підручники для навчання
Підручники за якими займалися гімназисти 100 років тому, продавали у різних місцевих книгарнях. Щоб купити книжки для учня першого класу, батьки витрачали 6 рублів. Якщо в родині було кілька учнів дітей, то це були серйозні витрати.
Деякі власники книгарень платили гімназійним викладачам за рекламу їхньої продукції. Викладачі розповсюджували серед учнів бланки розкладу уроків та календарі, на останніх сторінках яких були рекламні списки підручників.
Стосовно позакласної літератури, яку читали учні гімназій 100 років тому, то перевагу віддавали кримінально-художньому читву.